Трохи історії

Україна потребувала свої кросворди. Питання на часі. Світ трохи змінився з часів романів Бальзака, Флобера й оповідань Михайла Коцюбинського. Все мінімізується, робиться на ходу, мимохідь. Україні якось, на мою думку, треба було засвідчити про себе в цій царині людської діяльності. Є римські, німецькі, американські кросворди. Є сканворди (скандинавські кросворди). Маленька Естонія – й та має свої естонські кросворди. Тому…

Все починалося з словника. Словник був потрібний, аби збагатити рідну мову новотворами поетичного мистецтва. Без словника, а тільки послуговуючись попередньо набутими знаннями, мені – і то цілком випадково – в уяві сформувалося три, на мою думку, непогані поетичні форми[1]. Ось вони.

  

Я подумав: «А якщо взяти словник? Якщо взяти словник, і познаходити всі слова в мові, які творять щось з кількох гармонійно поєднуваних в коло слів?» Мені стало потрібно оце щось.

Тому, все почалося з пошуків словника. Зрозуміло, потрібен був словник в електронному вигляді, бо в електронному вигляді легше переставляти слова місцями. І то у великій кількості! Друковані на папері словники зберігають слова надійно. Проте працювати з словами швидше й зручніше саме на комп'ютері.

Знайшовши словник, я заходився відбирати і впорядковувати у зручний для себе спосіб різні частини мови. Проте, насправді, поділу на окремі частини мови в моїй підбірці не було. Насправді, був список слів, які я згрупував за кількістю букв у слові. Було два стовпчики слів, що стояли впритул, і це давало змогу читати одне й те ж слово двічі підряд без пробілу, неначе це одне слово. Було багато думок про те, яким чином ще можна було б попереставляти слова одне біля одного, аби щось таке з сенсом утворилося. Було багато думок. Отак перебираючи стовпчики іменників, прикметників тощо, я дійшов до того, що вони почали мені снитись. Я почав перебирати окремі слова і наяву, вихоплюючи їх з прочитуваних текстів. Я їх крутив, читав ззаду-наперед, з'єднував кінець слова з початком. Я хотів знайти всі слова у мові, що творять котре-небудь значення, якщо їх заокруглити. Я почав заокруглювати не тільки слова, але й цілі вислови. Я почав заокруглювати прізвища авторів заокруглених висловів і, несподівано для самого себе, вписувати їх всередину їхніх висловів, які я перед цим заокруглив. Так народилися коловороти!

Першим був «Світ ловив мене та не впіймав» Григорія Савовича Сковороди. Я подумав, а чому б не поєднати між собою букви вислову з буквами прізвища автора. А потім підібрати слова, які б закінчувалися на букву, що є в прізвищі автора, але починалися б на букву з вислову. В такий спосіб, згодом прибравши букви прізвища, натомість повставлявши пусті клітинки на їхні місця, можна було б, дещо дооформивши, створити оригінальний кросворд, після розгадування статей якого, можна було б прочитати оте прізвище автора вислову всередині маленького кола, починаючи від позиції, що відповідає цифрі 1.

1.      Різкий коливальний рух; поштовх.

2.      На західній Україні так називають кажана.

3.      Виготовлений з легкого матеріалу предмет (звичайно у вигляді півкола), яким навівають прохолоду в обличчя під час спеки.

4.      Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина.

5.      Як звичайно виявляють любов і ласку в стосунках з ким-небудь.

6.      Вага; велика вага; важкий вантаж, важка ноша.

7.      З охотою, з великим бажанням, задоволенням.

8.      Лицьовий бік когось, чогось.

9.      Густий дрібний дощ, краплини якого немов перебувають у завислому стані; те саме, що імла; туман.

 

Насправді першими укрвордами були лише коловороти. І креслилися вони олівцем і лінійкою. Це вже згодом з'явилися ґудзики та сніжинки і в електронному вигляді.

Звісно, що я задумувався й над фразою «Все нове – це добре забуте старе!» Певною мірою, так воно і є! Але Україна, на мою думку, потребувала свої укрворди. Тому я їх почав штампувати десятками. Я відчував радість творчості! Те, про що я вже давно забув ще з часів університетської бібліотеки! Я зупинився тільки тоді, коли побачив, що їх уже рівно 100 штук і кінця краю нема цьому потоку. Ось тут я зупинився, і вдався до, так би мовити, якісного оформлення коловоротів, задовольнившись кількістю. Процес триває!

 



[1] Такий різновид поетичної форми вже є відомий в світовій літературі (якщо не помиляюся, починаючи від Ґійома Аполлінера). Тут: «дівочі дів очі», «диво води», «тиша шати» відповідно.